ВККС вважає, що додатковий етап співбесід з кандидатами в судді дає потрібний ефект.

В Україні тисячі вакансій у судах. «Підібрати» нові кадри має Вища кваліфікаційна комісія суддів.

Фактично цей кадровий дефіцит мав би підштовхнути державу до якнайшвидшого заповнення таких вакансій, тим більше, що є «готові» кандидати, який брали участь у доборі 2017 року.

Однак народні депутати законом щодо удосконалення суддівської кар’єри, який набув чинності 30 грудня 2023 року, для таких кандидатів до судів першої інстанції ввели додатковий етап – співбесіди. У попередніх практиках ВККС такого етапу не було.

Отже, з одного боку, у ВККС жорсткі часові рамки, купа різних процедур на черзі та кадровий дефіцит перед очима, а з іншого боку – необхідність ще й провести розмову з кандидатами в судді, які вже пройшли низку випробувань, а тепер отримали «сюрприз» від законодавця.

Поки що у практиці ВККС має місце кілька відмов кандидатам та низка відкладень. Чи дає взагалі цей етап потрібний ефект? У ВККС врешті дійшли думки, що відповідь – так, і це фактично є «деталізована стадія рекомендації». А побачити людину перед рекомендацією – це логічно для органу, який є колегіальним.

«Ніколи у конкурсі на першу інстанцію не було стадії співбесід як стадії конкурсу. Всі пам’ятають обставини, за яких з’явилася ця норма. Це було певним політичним компромісом. З одного боку, потрібні судді. З іншого боку, не досить зрозуміло, хто ці кандидати», - зазначає заступник голови ВККС Руслан Сидорович.

Конкретно з цим добором минув тривалий час – процедури відбору почалися 2017 року. За старою процедурою фактично ВККС залишалося порахувати бали і уточнити документи. Однак цього, на думку членів Комісії, недостатньо, аби дати людині перепустку здійснювати правосуддя. Як пояснюють члени ВККС, під час співбесід вони ставлять себе на місце учасника справи – чи хотіли б вони потрапити у процес до такого судді.

На думку ВККС, кандидат у судді має бути здатним відповідати на питання об’єктивного характеру, наприклад, щодо майна. «Не є достойними відповіді на зразок «я не знаю», «я не подумав», «я не спитав свого дружину/чоловіка»… Бувають різні ситуації, але кандидат має вжити достатніх заходів, щоб з’ясувати ці моменти», вважають у ВККС.

Член ВККС Віталій Гацелюк наводить приклад – людина допустила у деклараціях численні помилки, включно з арифметичними. «Це очевидні речі, на які не звернути увагу неможливо. Людина, маючи тривалий досвід правової роботи, дуже формально підійшла до цих питань, хоча було досить часу, щоб ознайомитися із роз’ясненнями НАЗК. Тому виник обгрунтований сумнів стосовно здатності особи бути суддею», - зазначає він.

У ВККС намагаються отримати відповіді кандидатів на питання, чи розуміють вони, куди йдуть, і що після призначення суддею їх життя зміниться на 180 градусів, як і життя їх близьких осіб.

Зокрема, у багатьох випадках ці люди будуть вимушені переїхати до іншої місцевості та потрапити у незнайомі для себе умови.

Трапляється, коли кандидати не знають про місцевість, де вони збираються працювати, не в курсі, що це суд, де немає елементарних зручностей у приміщенні. Одного разу кандидат не знав, чи зупинив суд роботу чи ні, і був здивований відповідним запитанням від члена Комісії.

«Кандидати відмов не писали. Але це питання розкриття психологічного портрету особи. Щоб ми розуміли, що за тих людей, яких ми набираємо – нам за них не буде соромно», - аргументують члени ВККС. Інколи речі, сказані насамкінець співбесіди з кандидатом, призводять до зміни позиції колегії.   

Ще один фактор – це те, що таким чином, як вважають у Комісії, вони розвіюють сумніви стосовно тих кандидатів, до яких є питання у громадськості.

Кандидату дають час, аби він міг пояснити, чому виникла проблема. І надалі ВККС буде відштовхуватися від пояснень кандидата, зазначає член ВККС Роман Сабодаш. «Факт проведення цих співбесід вже демонструє, хто перед нами – чи розуміє людина, куди вона йде та що її очікує», - додає він.

Інше питання – чи витримають такі рішення ВККС майбутні судові оскарження. На думку членів ВККС, з цього приводу є усталена позиція Верховного Суду. «Орган повинен мати відповідну дискрецію», зазначив Руслан Сидорович. «Це не повинно переходити у режим свавілля. Але незабезпечення достатньої гнучкості при прийнятті рішень є порушенням верховенства права», - додає він.

«Верховний Суд у частині оцінки приходить до того, що ВККС має дискреційні повноваження стосовно оцінювання показників професійної етики та доброчесності. Ми оцінюємо це з морально-етичної складової, – зазначає Роман Сабодаш. – Тому, це доволі широка дискреція. Але ВККС все одно має дати обґрунтоване рішення, аби сторонній спостерігач не мав сумнівів».

Дійсно, наразі немає натовпу людей, які прагнуть бути суддями, визнають члени ВККС. 

Втім, як вважають у ВККС, відсутність ажіотажу – можливо, це і добре, адже бажаючі стати суддями розуміють, що це не «рай на землі», не індульгенція, а важка робота. 

Тож, як зазначає Роман Сабодаш, наразі ВККС шукає баланс у тому, щоб «не завищити, але і не занизити планку судді».

«В ідеалі ми би хотіли піднімати цю планку. Але піднімати дуже високо сьогодні ми її не можемо. Бо нам тиснуть строки і тисне кадрова проблема. Цей «кандидатський мінімум», який стосується доброчесності і професійності, він повинен бути. А якщо людина цими якостями не володіє – ми маємо відверто сказати, що він чи вона не може бути суддею», - підкреслює Руслан Сидорович.

За його словами, задача ВККС – провести такі конкурси і набрати таких суддів, щоб суспільство знову не вимагало повернення ad hoc до процедури очищення всієї судової системи і «сита» для всіх суддів.

«У жодній нормальній державі такого немає. 2014 року держава отримала колосальну недовіру, і довіру треба було повертати. Але це не може відбуватися постійно. Цей процес має бути закінчено, і в результаті цих конкурсних процедур мають бути відібрані такі судді, що у суспільства не буде потреби запуску повторного «пересіювання», - зазначає заступник голови ВККС.

Звісно, «швидко, якісно і дешево» одночасно не буває. Процеси, за які відповідає Комісія, потребують часу і ресурсів.

Зокрема, наразі у ВККС збираються створювати власний аналітичний підрозділ, адже стикнулися з такою необхідністю, попри те, що раніше озвучена проблема із наданням інформації від НАЗК і НАБУ знайшла своє вирішення.

«Ані НАБУ, ані НАЗК не є нашими структурними одиницями. Вони мають свої завдання, і вони допомагають ВККС в її роботі. Стосовно НАБУ, навіть у висновках міжнародного аудиту йдеться про те, що їх інституційні підрозділи мають займатися виконанням задач НАБУ, але не інших органів.

Тому нам наші аналітичні підрозділи потрібні, щоб ми приймали рішення, виходячи зі свого розуміння. Аналітика НАБУ і НАЗК відбувається під їх кутом зору, а у ВККС власний унікальний предмет аналізу», зазначає Руслан Сидорович.

Також у Комісії зауважили, що і наразі аналітика вже проводиться. Аналітичні матеріали попередньо готує служба інспекторів ВККС. Втім, наразі у ВККС стурбовані рівнем забезпечення інспекторів. Після зміни підходів до оплати праці держслужбовців, інспектори як патронатна служба під такі позитивні зміни не підпадають. Зарплата інспекторів та секретаріату ВККС нижча у 3-4 рази, ніж в середньому по ринку. Що ж стосується міжнародної технічної допомоги, то за її рахунок не можуть фінансувати заробітні плати.

Таким чином, вочевидь, ВККС доведеться у майбутньому піднімати питання підвищення рівня інспекторів за прикладом Вищої раді правосуддя, яка незабаром отримає потужний механізм у вигляді Служби дисциплінарних інспекторів ВРП із гідною зарплатою.

Автор: Наталя Мамченко

"Судово-юридична газета"