Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Судді мають свою професійну позицію і здатні її захистити
(7 грудня 2007 р. у приміщенні «Українського дому» в м. Києві відбулася
друга частина VIII позачергового з’їзду суддів України)
Більш як триста делегатів, обраних на конференціях суддів загальних, господарських, адміністративних і військових судів, а також на зборах суддів Верховного Суду України та Конституційного Суду України, продовжили свою роботу, розпочату у день відкриття суддівського форуму 26 червня 2007 р.
Нагадаємо, що вдатися до такого надзвичайного заходу, як позачерговий форум суддів України, суддівський корпус спонукали розпочаті тоді в Україні процеси, які супроводжувалися системним і відвертим втручанням у здійснення правосуддя, цинічним тиском на суддів, спробами свідомого та цілеспрямованого руйнування судової системи, політизації судів, намаганням перетворити суд із органу правосуддя на орган виконання політичних, корпоративних та особистих замовлень. У своїй доповіді під час першої частини з’їзду голова Ради суддів України Петро Пилипчук наголосив, що політична криза і правовий нігілізм загострили проблеми в правосудді, призвели до спроб політиків втручатися у здійснення правосуддя, використовувати суддів і суди у своїх політичних і бізнесових цілях. Він навів низку конкретних прикладів втручання у діяльність судової влади з боку глави держави, урядовців, парламентаріїв, а також нагадав, що попередні спроби суддівського корпусу країни вилікувати цю хворобу відчутних результатів не дали.
Про безпрецедентний і відвертий тиск на суди заявив тоді і делегат з’їзду Голова Верховного Суду Василь Онопенко. Він сказав про намагання провести цілеспрямований, з чітко спланованою координацією дій щодо дискредитації суддів розвал судової влади і що до таких спроб вдаються як окремі посадові особи, так і деякі органи державної влади. На підтвердження цього нагадав, що замість допомоги у подоланні хронічного недофінансування судової системи, зменшення неймовірного навантаження на суддів, оновлення застарілих процесуальних норм тощо тільки з осені 2006 р. до парламенту було внесено більше десяти законопроектів з приводу того, хто призначатиме суддів на адміністративні посади і звільнятиме з них, а власне кажучи, хто матиме важелі влади над суддями та судами.
Як наслідок, за підсумками розгляду першого питання порядку денного делегати позачергового суддівського форуму тоді схвалили надзвичайно актуальне рішення «Про стан виконання в державі Конституції та законів України щодо забезпечення самостійності судів та незалежності суддів», яким не лише передбачили заходи для подолання будь-яких проявів втручання у діяльність судів і суддів, а й підтвердили позицію Ради суддів України, викладену в її зверненні до глави держави та парламенту від 9 лютого 2007 р. щодо неприпустимості прийняття законопроекту «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій України» (реєстраційний № 2834). Виходили з того, що він побудований на концептуально хибних засадах визначення судоустрою, містить неконституційні та юридично необґрунтовані пропозиції, а реалізація його положень призведе до руйнування єдиної судової системи, ускладнить здійснення правосуддя і його доступність. Іншим схваленим документом з’їзд визнав таким, що базується на положеннях Конституції і законів України, рішення Ради суддів від 31 травня цього року № 50 «Щодо призначення суддів на адміністративні посади в судах загальної юрисдикції та звільнення з цих посад». Раді суддів України було доручено продовжувати призначати суддів на посади голів, заступників голів судів загальної юрисдикції та звільняти з цих посад в установленому нею порядку до належного врегулювання цього питання законом України відповідно до Конституції. Окрім того, на червневому засіданні делегати схвалили низку інших важливих документів.
Попрацювавши на першій частині форуму над усуненням зовнішніх чинників дестабілізації судової влади, ініціатори скликання позачергового суддівського з’їзду на другому його етапі запропонували проаналізувати власні внутрішні резерви. Тому в «Українському домі» делегати заслухали доповідь Голови Верховного Суду України Василя Онопенка про стан правосуддя в Україні. Керівник найвищої судової інстанції в системі судів загальної юрисдикції зосередився на відвертому і принциповому аналізі внутрішніх резервів судової влади у поліпшенні здійснення правосуддя. Назвавши першопричини негараздів у суддівській системі та проілюструвавши їх конкретними прикладами з діяльності судів різних рівнів, він закликав колег-суддів «радикальні зміни почати із себе, із суду, в якому працюєш», бо це «конструктивний спосіб підвищити рівень довіри людини до суду і його авторитет у суспільстві». «Судова влада готова до необхідних змін. Підтвердження — ті реальні кроки, які робить Верховний Суд, Рада суддів України, інші суб’єкти судової влади заради наведення порядку в судовій системі, і ті законодавчі ініціативи, які генерує судова спільнота», — запевнив делегатів Василь Онопенко.
Як відомо, під час першої частини з’їзду чимало уваги було приділено проблемі здійснення судово-правової реформи, внаслідок чого делегати зійшлися на думці, що, по-перше, не можна сліпо копіювати її з чужих зразків, а по-друге, недоцільно проводити цю реформу в умовах політичної нестабільності в країні. Системний вихід із ситуації, в якій опинилося українське правосуддя, делегати з’їзду вбачають у проведенні саме виваженої, з урахуванням думки суддівського корпусу, судово-правової реформи. І хоча, як було нині сказано, протягом останніх п’яти місяців відбулася низка подій, які зняли гостроту цього питання, однак тема залишається актуальною, тому під час другої частини суддівського форуму делегати заслухали доповідь голови Ради суддів України Петра Пилипчука саме «Про концептуальні засади подальшого здійснення судової реформи в Україні».
Торкаючись місця і ролі у реформуванні судово-правової системи, скажімо, Вищої ради юстиції (ВРЮ), Петро Пилипчук заявив, «що деякі політики і члени ВРЮ намагаються зберегти існуючий порядок створення ВРЮ шляхом дискредитації у ЗМІ всього суддівського корпусу». Голова Ради суддів нагадав, що без участі ВРЮ не був призначений жодний суддя, а тепер від його представників звучить заява про нечесність цих самих суддів. Його висновок однозначний: ВРЮ не справляється зі своїми обов’язками в цій сфері.
У свою чергу Голова Верховного Суду Василь Онопенко прогнозує, що найближчим часом Президент України внесе до Верховної Ради законопроект щодо ВРЮ і що цей орган врешті-решт запрацює на правовій основі. На думку голови Ради суддів України, висловлену на з’їзді, ВРЮ (а це орган, який приймає рішення про призначення судді на посаду та про його подальшу кар’єру) повинна мати у своєму складі не менше половини суддів.
Нагадаємо, що, демонструючи власний принциповий підхід до кадрового складу ВРЮ, з’їзд на червневому засіданні звільнив із посади за порушення присяги члена ВРЮ В. Палій, делеговану свого часу до ВРЮ саме з’їздом суддів. Під час нинішнього засідання делегати суддівського форуму повернулися до цієї теми й окремо розглянули питання про вибори свого нового посланця до ВРЮ. Новим її членом від суддівського корпусу довірили бути Олександру Волкову — судді Верховного Суду України.
Учасники другої частини з’їзду продовжили розпочату розмову і про стан фінансового та матеріально-технічного забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції (доповідав Голова Державної судової адміністрації України (ДСА) Іван Балаклицький). З тим, щоб унеможливити або звести до мінімуму хронічне недофінансування судової системи, неприховане бажання представників інших державних органів забезпечувати цей процес у «ручному режимі» (хочу — виділю кошти, хочу — ні), що також є одним із способів тиску на суд.
Доповідаючи це питання порядку денного, Голова ДСА загалом підтвердив сумний факт: з державного бюджету виділено лише близько 50 % коштів, необхідних для нормального функціонування судової влади. У структурі нинішнього її фінансування 84,6 % складають соціальні виплати, 15 % — видатки на утримання і розвиток судової системи, з яких тільки 8 % залишається для безпосереднього здійснення судочинства.
Президент Всеукраїнської незалежної суддівської асоціації, суддя Конституційного Суду України у відставці Микола Савенко висловився з трибуни з’їзду ще категоричніше: недофінансування судової влади прямо впливає на незалежність суддів. Неприпустимим він назвав отримання спонсорської допомоги судами. На його переконання, під час формування бюджету фінансування судової влади має бути першочерговим і стовідсотковим.
Непрозорою і суб’єктивною процедуру добору і призначення на посаду судді назвав голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Ігор Самсін. Він вніс пропозицію запровадити посаду судді-інспектора, на яку президія обласного чи окружного суду або Верховного Суду України призначала б досвідченого суддю. Це допоможе уникнути ситуації, коли один і той самий орган розслідує факт порушення і приймає рішення про дисциплінарну відповідальність судді. Пропозиції щодо вдосконалення системи добору і підготовки кадрів на посаду судді вніс і голова Донецького апеляційного господарського суду Віктор Татьков. Серед них, зокрема, збільшення вікового цензу кандидата на посаду судді до 35 років, а стажу роботи за фахом — до 5 років. Також, на його думку, слід запровадити стажування та психологічне тестування майбутнього судді.
Власні оцінки кризових явищ у судовій системі висловили з трибуни з’їзду Олександр Пасенюк — голова Вищого адміністративного суду України і Сергій Демченко — голова Вищого господарського суду України. На думку першого, «судова влада — найбільш здорова в державі, тому говорити про кризу судової системи — це мазохізм». Другий, закликавши рішуче боротися з незаконними рішеннями у справах про порушення норм митного законодавства, про контрабанду, з рейдерством, пропонує оцінювати це як окремі кризові явища, а не як руйнацію судової системи загалом.
Низку ділових пропозицій на розгляд з’їзду внесли також голови апеляційних судів — Одеської області Анатолій Луняченко і Харківської області Михайло Бородін. Зокрема, про потребу виключити з компетенції судів вищої інстанції можливість повернення справи на повторний розгляд після скасування рішення суду нижчої інстанції.
Наголошуючи, що рішення першої частини VIII позачергового з’їзду суддів України були підтримані суддями, делегати у своїх виступах називали правильним і принциповим рішення Ради суддів України про призначення на адміністративні посади у судах, своєчасною — підготовку Постанови Пленуму Верховного Суду України про відмежування адміністративної юрисдикції від господарської та цивільної. Також учасники форуму підтримали позицію, що ДСА має бути органом судової, а не виконавчої влади.
За наслідками роботи делегати схвалили низку рішень з’їзду — «Про стан правосуддя в Україні», «Про стан фінансового та матеріально-технічного забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції», «Про концептуальні засади подальшого здійснення судової реформи в Україні». З приводу концептуальних засад судової реформи було прийнято окреме звернення.
Своєчасність проведення з’їзду, важливість та актуальність обговорюваних на ньому питань, гострота дискусій, відкритість для суспільства визначили роль і місце цього дуже важливого заходу в житті країни. За словами Голови Верховного Суду України Василя Онопенка, VIII позачерговий з’їзд суддів України став історичним, бо у непростій, напруженій суспільно-політичній атмосфері він виконав надзвичайно важливі завдання: запобіг ручному керуванню судами, руйнуванню судової системи, захистив незалежність судової влади і суддів. З’їзд продемонстрував єдність суддівського корпусу, здатність самостійно та ефективно вирішувати проблеми його самоорганізації. Василь Онопенко подякував делегатам, а в їх особі й усім суддям України за нелегку працю, привітав з наступаючим професійним святом — Днем працівників суду.
«Суддівський форум дав відчути суспільству, що судді мають свою професійну позицію, здатні її захистити, а значить, зможуть захистити і права громадян», — наголосив, закриваючи VIII позачерговий з’їзд суддів України, голова Ради суддів України Петро Пилипчук.
7 грудня VIII позачерговий з’їзд суддів України, який відкрився 26 червня 2007 р., завершив свою роботу.