Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

Рішення VII з`їзду суддів України

Р І Ш Е Н Н Я
VII з'їзду суддів України

 

м. Київ

3 листопада 2005 р.

Протягом часу, який минув після V (чергового) та VІ (позачергового) з’їздів суддів України, органи державної влади здійснили комплекс організаційних і практичних заходів, спрямованих на забезпечення подальшого проведення судової реформи, удосконалення судочинства та піднесення рівня правосуддя в Україні в інтересах суспільства й держави, захисту конституційних прав і свобод людини. Зокрема, з’їзд відзначає наявність позитивних зрушень у таких напрямах:
утвердження судової влади як самостійної складової державної влади;
забезпечення верховенства права та права кожного на справедливий судовий розгляд незалежним і неупередженим судом;
законодавче визначення механізму впровадження адміністративного судочинства з метою захисту прав юридичних і фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин;
організація забезпечення судової діяльності (в межах визначених державним бюджетом коштів) органами виконавчої влади, зокрема, Державною судовою адміністрацією України як центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Прийнято і введено в дію Цивільний процесуальний кодекс України та Кодекс адміністративного судочинства України, що має важливе значення як для зміцнення судової системи, так і для її подальшого розвитку та вдосконалення.

У зв’язку з розширенням повноважень судів загальної юрисдикції були розраховані та затверджені Радою суддів України норми часу, необхідного для розгляду справ суддею, що стануть основою для визначення необхідної чисельності суддів.

Досягнення у справі становлення судової влади очевидні, однак подальшому просуванню по шляху судової реформи заважають ряд негативних факторів, які характеризуються відсутністю послідовності, узгодженості та компромісів у її проведенні, що істотно знижує ефективність роботи судів і доступність правосуддя, значною мірою зумовлює численні скарги на постановлені судами рішення та звернення громадян до Європейського суду з прав людини.

Нагальною є необхідність прийняття нових Кримінально-процесуального і Господарського процесуального кодексів України, Кодексу про адміністративні проступки та інших законів, робота над якими невиправдано зволікається, тоді як чинне процесуальне законодавство загалом не відповідає судоустрою України.

Невирішеною залишається проблема реалізації конституційного права громадян на кваліфіковану юридичну допомогу. Спроби визначити порядок безоплатного надання такої допомоги не лише обвинуваченому, а й потерпілому є неефективними через незначні обсяги коштів, передбачених державою на ці заходи.

Через незавершеність створення системи адміністративних судів вони й після введення в дію Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюють правосуддя, що істотно утруднює захист громадянами та юридичними особами своїх прав.

Функціонування навіть найдосконалішої судової системи неможливе без її належного фінансування державою. Відсутність достатнього фінансового забезпечення позбавляє судову владу незалежності й самостійності.

Рівень забезпечення судів приміщеннями, їх оснащення не відповідає їхньому статусу. Із 790 судів загальної юрисдикції лише 55 (7 %) розташовані у приміщеннях, які повністю відповідають загальним вимогам щодо здійснення судочинства. Повільними темпами йдуть комп’ютеризація судів та інформаційне забезпечення їхньої діяльності.

Неповністю вирішені організаційні проблеми, пов’язані з охороною судів, медичним обслуговуванням суддів (у тому числі тих, які перебувають у відставці) і членів їхніх сімей, страхуванням життя та здоров’я суддів, наданням їм житла тощо.

Швидкий та якісний розгляд справ судами залежить також від рівня професійної підготовки суддівського корпусу. Це вимагає належної організації навчання та перепідготовки кадрів у Академії суддів України.

Доводиться повторно звертати увагу органів державної влади на те, що у зв’язку з поширенням юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, зростає навантаження на суддів, а штати судів залишаються неукомплектованими. Все ще низькою є оплата праці працівників апаратів судів.

З’їзд вважає, що зазначені недоліки зумовлені насамперед відсутністю системного підходу до подальшого проведення судової реформи та організації здійснення правосуддя в Україні.


На основі викладеного VІІ з’їзд суддів України


 

в и р і ш и в:

1. Звіт Ради суддів України та інформацію про роботу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України взяти до відома.

2. Звернути увагу суддів України на необхідність піднесення рівня правосуддя з метою забезпечення належного захисту прав та охоронюваних законом інтересів громадян, юридичних осіб і держави.

3. Раді суддів України:

– розробити комплекс заходів щодо реалізації пропозицій, висловлених у доповідях і виступах з питань порядку денного з’їзду;

– продовжити роботу щодо:

удосконалення професійної підготовки і підвищення кваліфікації суддівських кадрів, надання їм методичної допомоги;

захисту суддів від втручання у здійснення правосуддя, посягання на їхні життя, здоров’я, честь, гідність, майно, добиваючись у кожному такому випадку притягнення до відповідальності винних осіб.

4. Доручити Раді суддів України з урахуванням висловлених на з’їзді пропозицій звернутися до:

4.1. Президента України — щодо розгляду проекту змін і доповнень до Указу від 11 травня 1999 р. № 493 “Про порядок складення присяги суддею, вперше призначеним на посаду”, якими передбачено встановити конкретні строки складення присяги суддею, а також порядок складення присяги народними засідателями та присяжними, які залучаються до здійснення правосуддя;

4.2. Верховної Ради України:

– із пропозицією прискорити роботу з прийняття нових Кримінально-процесуального, Господарського процесуального кодексів України та Кодексу про адміністративні проступки, розмежування повноважень судів та усунення колізій у законодавстві, що виникли у зв’язку з набранням чинності Кодексом адміністративного судочинства України, з метою створення належної правової бази для здійснення правосуддя;

– щодо необхідності внесення змін до:

Закону України “Про судоустрій України” — з урахуванням законопроектів про внесення змін до нього, які перебувають на розгляді в Комітеті Верховної Ради України з питань правової політики;

пункту 5 ст. 20 Закону України “Про судоустрій України” — про те, що в разі відсутності голови місцевого суду його обов’язки виконує заступник голови суду, а в разі відсутності й заступника голови суду — старший за віком суддя; виконання обов’язків оформляється відповідним наказом, копії якого невідкладно надсилаються голові апеляційного суду і територіальному управлінню державної судової адміністрації;

Закону України “Про судоустрій України” — щодо введення державної судової адміністрації в систему органів судової влади і виключення положення про те, що Державна судова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади;

Законів України “Про державну виконавчу службу” та “Про виконавче провадження” — щодо передачі служби державних виконавців із підпорядкування Міністерства юстиції України до підпорядкування Державної судової адміністрації України;

Закону України “Про статус суддів” — щодо переходу від обов’язкового державного страхування життя і здоров’я суддів до системи компенсаційних виплат із Державного бюджету України;

– із пропозицією взаємодіяти з органами суддівського самоврядування при підготовці законопроектів, що стосуються статусу суддів, судоустрою та судочинства;

4.3. Кабінету Міністрів України та Верховної Ради України — щодо необхідності передбачити в Законі України “Про Державний бюджет України” видатки на фінансування за Державною програмою забезпечення судів належними приміщеннями на 2006—2010 рр. та іншими бюджетними програмами: придбання житла для суддів судів загальної юрисдикції, фіксування судового процесу технічними засобами, комп’ютеризації судів, забезпечення їх технічними засобами охорони та автомобільним транспортом;

4.4. Кабінету Міністрів України щодо:

– забезпечення приміщеннями Вищого адміністративного суду та Академії суддів України;

– надання впорядкованого житла суддям Вищого адміністративного суду України, які потребують поліпшення житлових умов;

– передачі Державній судовій адміністрації України окремих вивільнених приміщень Міністерства оборони України для забезпечення ними судів;

– залучення міжнародної технічної і матеріальної допомоги для інституційної розбудови судів загальної юрисдикції та Академії суддів України.

5. Запропонувати Міністерству юстиції України:

– до кінця І кварталу 2006 р. вжити заходів щодо доопрацювання проекту Концепції розвитку системи правосуддя в Україні на 2006—2016 рр. з урахуванням вимог законодавства Європейського Союзу і після погодження з Радою суддів України подати його для схвалення до Верховної Ради України;

– вжити заходів для виконання судових рішень про стягнення коштів за позовами суддів про забезпечення соціальних гарантій.

6. Кваліфікаційним комісіям суддів:

– забезпечити належний добір кандидатів на посади професійних суддів;

– разом із Радою суддів України доопрацювати законодавство, що регулює діяльність кваліфікаційних комісій, і порушити питання про необхідність зміни системи цих комісій з метою наближення їх до судів.

7. Державній судовій адміністрації України:

– до кінця І півріччя 2006 р. розробити та погодити з Радою суддів України Інструкцію про порядок розгляду звернень громадян радами суддів і державною судовою адміністрацією;

– забезпечити своєчасне приведення форм статистичної звітності судів загальної юрисдикції у відповідність із чинним законодавством, впровадити у цю звітність міжнародні стандарти, скоротити в ній кількість показників, які не використовуються при аналізі стану здійснення судочинства;

– вжити необхідних заходів організаційного характеру щодо запобігання зайвим виплатам коштів із державного бюджету суддям, які з різних причин не працюють; відповідно до Закону України “Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України” вчасно передавати до Верховної Ради України матеріали щодо обрання суддів безстроково;

– належним чином забезпечувати діяльність кваліфікаційних комісій та органів суддівського самоврядування.

8. Схвалити звернення з’їзду до народних депутатів України щодо виконання рішення VІ (позачергового) з’їзду суддів України про призначення судді Конституційного Суду України.

Доручити Раді суддів України доопрацювати з урахуванням пропозицій та зауважень делегатів текст звернення і направити його до Верховної Ради України.

9. Контроль за виконанням рішення з’їзду покласти на Раду суддів України.

Головуючий на з'їзді

В.В. Кривенко