Якщо несвоєчасне підписання акта про придбання майна на аукціоні та невідступлення права вимоги є наслідком однієї і тієї ж бездіяльності замовника аукціону, стягнення двох пеней за той самий період прострочення суперечить  ст. 61 Основного Закону України. Водночас пеня, передбачена нормами КУзПБ щодо відповідальності замовника аукціону за несвоєчасне оформлення акта про придбання майна та несвоєчасну передачу майна (відступлення права вимоги), має приватноправову природу та може бути зменшена судом на підставі ст. 551 ЦК України.

Такий висновок зробила колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Фізична особа – підприємець звернувся з позовом до арбітражного керуючого про стягнення пені за ст. 87 КУзПБ (за несвоєчасне відступлення права вимоги), пені за ст. 88 КУзПБ (за несвоєчасне підписання та надання акта про придбання майна на аукціоні), а також збитків у вигляді витрат на сплату судового збору, понесених під час оскарження дій ліквідатора в іншому судовому процесі. Позов обґрунтовано тим, що після перемоги на аукціоні з продажу дебіторської заборгованості боржника та повної сплати вартості лота ліквідатор не підписав і не передав акт про придбання майна на аукціоні, не відступив право вимоги покупцеві та безпідставно склав акт про визнання аукціону таким, що не відбувся. Лише через значний проміжок часу право вимоги було фактично відступлено покупцю.

Господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, позов задовольнив частково, стягнув пеню за статтями 87 та 88 КУзПБ (зменшивши її розмір на 50 %) та збитки у вигляді сплаченого судового збору.

Переглядаючи справу, КГС ВС зазначив, що законодавство про банкрутство розмежовує два самостійні обов’язки замовника аукціону: належне оформлення результатів аукціону шляхом складання та підписання акта про придбання майна й передачу покупцеві придбаного майна чи відступлення права вимоги.

КГС ВС звернув увагу, що ці обов’язки мають різну правову природу та можуть бути порушені незалежно один від одного. Тому статті 87 і 88 КУзПБ формально встановлюють відповідальність за різні порушення.

Водночас Верховний Суд наголосив, що в кожній конкретній справі необхідно оцінювати фактичний характер порушення. Якщо невиконання обох обов’язків є наслідком єдиної бездіяльності боржника та охоплюється одним триваючим порушенням, одночасне нарахування двох пеней за той самий період прострочення може призводити до подвійного притягнення до відповідальності одного виду за одне правопорушення.

КГС ВС встановив, що непідписання акта про придбання майна та невідступлення права вимоги були взаємопов’язаними наслідками однієї поведінки ліквідатора. За таких обставин стягнення пені одночасно за статтями 87 та 88 КУзПБ за той самий період прострочення не узгоджується з положеннями ст. 61 Конституції України.

Суд зазначив, що пеня, передбачена КУзПБ, є законною неустойкою приватноправового характеру, яка сплачується на користь контрагента, а не держави. Тому до неї застосовуються загальні положення ст. 551 ЦК України щодо можливості зменшення її розміру судом.

КГС ВС роз’яснив, що процесуальні витрати, понесені в судовому провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання позову.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення пені за ст. 87 КУзПБ та збитків у вигляді судових витрат, залишивши без змін рішення судів попередніх інстанцій у частині стягнення пені за ст. 88 КУзПБ, зменшеної на 50 %.

Постанова КГС ВС від 28 травня 2026 року у справі № 925/1240/21(925/268/25) – http://reyestr.court.gov.ua/Review/137110931.

Верховний Суд